Один з наймолодших сотників Самооборони Майдану Володимир Олійник розказав в інтерв’ю про те, як опинився на Майдані, яким чином такий молодий хлопець взяв відповідальність та шефство над сотнею людей, як йому на даний момент боронити український народ у складі Нацгвардії та в якій Україні він хоче, щоб народилися та зростали його майбутні діти.
За яких обставин ти опинився на Майдані?
Рішення їхати на Майдан виникло миттєво, у ту мить коли побачив по телебаченню кадри побиття студентів під Стеллою. І взагалі, через бажання боротись за краще майбутнє для країни, а це означає за європейське майбутнє, за європейські цінності та стандарти життя. Звісно, режим Януковича не міг цього запропонувати, його відмова від Ассоціації та намагання втягти нас в Євразійський чи Митний союз, чи в обидва, зовсім не влаштовували людей. Автобусом з Долини, мого рідного міста, що знаходиться на Франківщині, я приїхав на Майдан. Таким чином, 1-го грудня 2013р. я опинився на Майдані. Кілька днів перебував у Жовтневому палаці, спав на сходах, що ведуть на другий поверх. Брав участь у масових акціях протесту по визволенню політв’язнів, під будівлями судів. Згодом, після штурму 11-го грудня нам привезли велику долинську палатку, куди я і переїхав.
Які моменти, тобі найбільш запам’яталися на протязі Революції Гідності?
Єдність. Дуже вразила єдність молоді, та й всього народу зокрема. Патріотизм молоді, ще зовсім юних хлопців і дівчат, на що, чесно кажучи, не дуже сподівався тоді. Довіра до побратимів. Щедрість зовсім незнайомих людей, які абсолютно безкорисливо допомагали, кожен ніс що міг. Відвага та самопожертва, коли, не маючи зброї, люди йшли по тодішній вулиці Інститутській у Маріїнський парк. Загибель Михайла Жизнєвського, якого знав особисто. Кожної ночі ми звільнялися з чергування і з хлопцями всі разом пили каву та спілкувалися. Похід на Маріїнський парк, загибель хлопців з Небесної Сотні, коли їх вбивали і вони падали зовсім поруч.
Призначення сотником було для тебе несподіваним?
Ні, тому що з першого дня створення сотні я був заступником сотника, і фактично виконував всю роботу сам. Пізніше першого сотника хлопці усунули та вигнали з Майдану через небажання ним виконувати роботу по забезпеченню життєдіяльності сотні та схильності до привласнення грошей та іншої допомоги людей бійцям сотні. Після цього я одноголосно був обраний хлопцями новим сотником 22-ї сотні.
Зараз ти на Сході у лавах Нацгвардії, розкажи про службу та чи часто зустрічаєш побратимів в АТО з якими стояв на барикадах?
Я дуже задоволений та пишаюсь тим що служу у добровольчому батальоні ім. генерала Кульчицького, де дуже багато моїх побратимів по Майдану, а також безпосередньо з моєї сотні. Всі вони є справжніми патріотами та щирими захисниками України. Служити поруч з ними – це честь для мене.
Що тебе найбільше вразило в АТО?
Служба ще триває, все ще відбувається в теперішньому часі, тому, мені здається, мені ще рано згадувати. Треба йти вперед і досягати мети. А згадувати ми будемо обов’язково, але вже після перемоги.
Яким ти бачиш майбутнє України?
Я бачу Україну успішною країною, з гідними, бажано європейськими стандартами життя, де громадянам будуть доступні якісні медицина та освіта, де існуватиме потужне громадянське суспільство з всебічним громадським контролем, де у громадян буде в наявності патріотизм та громадянська позиція. Має бути нова політична система, західного типу, з абсолютно незалежними гілками влади. Тому що сьогоднішня система не працює, як ми всі бачимо. Потрібно виховувати дітей в дусі патріотизму, щоб вони пишалися своєю країною, історією та культурою. Також необхідні нові робочі місця, щоб у людей, особливо у молоді, було робоче місце, перспективи розвитку, і взагалі якісь перспективи. Щоб люди не виїздили закордон на заробітки, а жили і працювали у своїй країні, а не десь на чужині…
Бачу Україну, у якій все добре, яка має бути вільною, незалежною і щасливою.
Разом ми переможемо! Слава Україні! Героям Слава!
Центральний штаб ГО "Самооборона Майдану"